14 грудня в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Указ N 945/2006 про установу цієї пам’ятної дати підписаний Президентом  10 листопада 2006 року.

 В історії нашого багатостраждального народу чимало скорботних дат, спогадів, які пронизують серце гострим болем. Одна з них - 26 квітня 1986 року, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху.
З кожним днем ми все далі віддаляємося від страшної квітневої ночі 1986 року, коли працівники пожежної охорони ціною власного життя загасили вогонь атома. І ми ще раз схиляємо голови, пам’ятаючи всіх, хто з гідністю виконав до кінця свій обов’язок.
Минуло 27 років після найбільшої техногенної катастрофи в історії людства - аварії на Чорнобильській АЕС. Породжені Чорнобильською катастрофою проблеми, стали важким тягарем для народу України. Проходять роки пiсля аварiї на Чорнобильськiй АЕС та бiль не вщухає, тривога не полишає людей, пов’язаних скорботним часом ядерного апокалiпсису. Чорнобиль і досі є незагоєною раною, яка знову і знову нагадує про себе.
Для людей всього світу слово Чорнобиль стало символом мужності та патріотизму, боротьби й перемоги над ядерним монстром, який вийшов з-під контролю. У ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС брали участь 6217 пожежників з усіх куточків України. Не шкодуючи свого здоров’я і життя, вони першими взяли на себе удар ядерної стихії та врятували світ від катастрофи.
Гарячий струмінь з реактора у перші два дні після аварії сягав 1300 метрів потім – 600, 400, 200. Радіонукліди осіли на величезній території. Було підраховано: 50 тонн ядерного палива викинуто в атмосферу у вигляді дрібнодисперсних частинок двоокису урану, радіонуклідів йоду, церію, плутонію, нептунію, стронцію. Більше 70 тонн було викинуто боковими променями вибуху в завал, на покрівлі 4-го енергоблоку.
Реактор 4-го енергоблоку внаслідок аварії був майже цілком зруйнований. В перші дні постало питання про будівництво споруди, яка повинна захистити прилеглу територію від випромінювання і запобігти виходу радіонуклідів із зруйнованого реактора. Як кінцевий варіант консервації зруйнованого енергоблоку урядова комісія схвалила об’ємно – просторову структуру об’єкту “Укриття”, утворену каскадом енергоблоків , розміри й обриси яких визначилися конструктивними особливостями елементів конструкцій, призначених для герметизації 4-го енергоблоку. Нині об’єкт “Укриття” є тимчасовою спорудою для локалізації ядерного палива й радіоактивних матеріалів, яка потребує в майбутньому перетворення в екологічно безпечну систему аж до повного видалення з нього ядерного палива та радіоактивних речовин і захоронення їх відповідно до діючих міжнародних норм і правил.
Забезпечення тривалої експлуатації об’єкту “ Укриття” не можна уявити без його надійного протипожежного захисту, оскільки пожежа тут може викликати значне погіршення радіаційного стану в цілому. Починаючи з моменту закінчення будівництва “ саркофагу”, виникла ціла низка серйозних проблем щодо пожежної безпеки об’єкту.
За скупими, сухими цифрами, на яких не завжди затримається око, ховається напруга тих днів і змін, коли, здавалось, сама природа перевіряла на мужність і силу духу ЛЮДИНИ.
Все це було пройдено.
Людство навіть шляхом страшних жертв довело своє право на життя.
Чорнобиль — це наш спільний біль, який забути неможливо, він залишиться з нами назавжди.
І були нагороди…. Більші і менші, вчасні ї запізнілі, посмертні і прижиттєві. Після Чорнобильської заграви , можна сказати, засіяв цілий зорепад орденів та медалей, якими вшановували пам’ять ліквідаторів. Кількість цих орденів вражала. Достоту як на війні. А ще – тією суворою реальністю, що кожна із них сяє не лише відблисками слави і доблесті. У сяйві нагород проміниться і та радіаційна доза , яка належала комусь іншому, комусь із нас , але взяла її на себе людина в бойовці пожежника. Людина яка не звикла відводити очі від вогню і яка дивиться на блиск нагороди без лукавого примруження , бо знає її ціну.
 

Серед тих, хто під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС проявили мужність і самовідданість, професійну майстерність проявили і наші співробітники:

Нічого не проходить безслідно. Серед ліквідаторів смертність перевищує середньоукраїнський показник утричі, а хвороби — у восьмеро . На жаль, внаслідок економічної кризи в державі всі програми соціального і медичного захисту постраждалих виконуються не в повному обсязі, якщо не сказати призупинені взагалі. У ці дні наш обов’язок згадати всіх, хто стояв тоді на шляху вогню і радіації та, ризикуючи життям, ліквідовував наслідки аварії, хто допомагав відроджувати життя після чорних чорнобильських днів. Висловлюємо співчуття сім’ям загиблих та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.