Проходять роки, змінюється життя, міняються уряди і, природно, міняються Міністри МНС. Можна багато сперечатися про професіоналізм того або іншого Міністра, але суть не в цьому. Головне -
щоб Міністр був, перш за все, сильною людиною, що вболіває за своє відомство, за своїх підлеглих, за справу, якій присвятили своє життя тисячі простих пожежників і рятувальників по всій Україні. Якщо Міністр розглядає свою посаду як трамплін в своїй політичній кар'єрі, то і дії його з поліпшення соціального положення своїх підлеглих і реформування матеріально-технічної бази відомства будуть мінімальні. Вони будуть направлені лише на популяризацію своєї персони.
Міністри приходять і уходять. Про кожного з них можна багато сказати як хорошого так і поганого. Вони ті люди, від яких ми,
рядові пожежники і рятувальники, залежимо і на яких покладаємо свої надії. Ризикуючи життям ми рятуємо людей, їх житло, їх робочі місця і дуже хочеться
пишатися своєю роботою, хоча не завжди це виходить. Багато хто з нас, йдучи у вогонь, не думає про себе, а думає, в першу чергу, про людину, яка просить допомоги. Так, професія
пожежника - героїчна професія і більшість пожежників - герої, хоча самі можуть не усвідомлювати цього тому, що рятувати людей це їх повсякденна
праця.
З приходом кожного нового Міністра, пожежники чекають якихось змін в кращу сторону. Адже хочеться за свою небезпечну працю гідну зарплату і гідну пенсію, хочеться аби були якісь соціальні програми на підтримку пожежників і рятувальників. Міністри приходять і
уходять, а пожежникам і рятувальникам залишається лише виконувати свій професійний обов'язок і сподіватися...
